15 лютого ми відзначаємо як день виводу радянських військ з Афганістану. Але ця війна назавжди з болем відгукуватиметься в серці нашого народу.

        25 грудня 1979 року радянські війська були введені  в Афганістан для надання  допомоги місцевому населенню в захисті від банд. Для тисяч  радянських солдат, їх батьків, матерів, сестер розпочалася жорстока кривава війна, яка тривала  понад 9 років.

 Потрапивши на палаючу афганську землю наші воїни-інтернаціоналісти всім серцем прийняли її біль, як свій, і до останнього подиху захищали інтереси її багатостраждального народу.

      Багатьом з них ніколи  вже  не судилося повернутися до рідної хати, не побачити своїх рідних. Вони поляжуть навіки. Кого поховають товариші; хто, пошматований, розлетиться в прах на гігантських фугасах; кого принесуть «чорні тюльпани» в цинкових домовинах на рідну землю.

      15 лютого 1989 року останній наш солдат був виведений за межі республіки Афганістан. Цей день завершив календар афганської війни для радянських людей. Була дописана остання сторінка героїчного і драматичного літопису. Припинили  надходити похоронки з Кандагару і Гардеса, Джелалабада і Кабула .

          На базі Устинівської ЗШ І - ІІІ ст. для  учнів 10 – 11 класів  відбулася година реквієм «Афганістан – моя кривава рана» .  Бібліотекарі  бібліотеки для дорослих Ткач О.В. та Андрійчук Л.М. нагадали історичні факти про початок та хід Афганської війни, назвали імена земляків, хто пройшов через пекло війни .

     Всі присутні мали можливість почути розповіді безпосередніх учасників «афганської» війни, які прийшли  на зустріч: : Мудрак Володимир Михайлович  та Михайлюк  Олексій Григорович.  

     Вони розповіли про свій бойовий шлях, про події які запам’яталися. «Покоління воїнів-афганців знає ціну життя, дружби, єдності, воно зберегло військову відданість і братерство», – такими словами розпочав свій виступ Володимир Мудрак. У зверненні до молодого покоління гість неодноразово наголошував, що головне для сучасної молоді – це самодисципліна, допомога одне одному та підтримка, братерське єднання та знання, які отримують учні в школі.Хвилиною мовчання, присутні вшанували всіх тих, хто не повернувся з кривавих доріг Афганістану. Учасники зустрічі, учні  вручили гостям квіти .

Після закінчення зустрічі відбулося щире спілкування, обмін думками і традиційне фото на пам’ять.