Історія нашої
бібліотеки починається в післявоєнні роки. Знесилені фізично і духовно війною
селяни швидкими темпами надолужували втрачене. Вони розуміли, потрібно
повернути життя в мирне русло, відновити освіту, культуру на селі. Тому першою
будівлею на селі стала школа, потім дитячий садочок, їдальня, магазин, тік,
відновлено роботу Ново-Єгорівської бібліотеки. Спочатку бібліотека існувала на
громадських засадах і мала дуже не значний фонд. Пізніше стала при клубною
Ново-Єгорівською бібліотекою, завідувала нею Жукова Олександра Олексіївна.
З вересня 1956 року бібліотеку прийняла молода випускниця Новобузького
педучилища Олефірова Ніна Миколаївна, яка за направленням приїхала в село Димитрове.
Молода дівчина зрозуміла, що легко не буде і навіть «втекла» до батьківської домівки. А потім, можливо, з легкої руки чи з доброї поради завідуючого відділом культури, Ніна Миколаївна повернулась і віддала цій нелегкій справі 46 років свого життя.
Вже через 9 років після війни було відреставровано приміщення Будинку культури в центрі села Димитрове. В новому приміщенні і розмістилась пізніше приклубна Димитровська сільська бібліотека.
Звичайно приміщення було пристосоване для бібліотеки, тому доводилось розміщувати фонд в різних місцях приміщення, але це зовсім не впливало на відмінну роботу бібліотеки. Димитровська сільська бібліотека, якою вона вже стала, була передовою бібліотекию в Долинському районі. Фото бібліотекарки Ніни Миколаївни
розміщено було на дошці пошани (і повірте це було заслужено). Олефірову Ніну Миколаївну можна було побачити і на фермі з літературою, і на всіх громадських зібраннях села, а також активною учасницею художньої самодіяльнояті, не
говорячи вже про відданість своїй роботі. Ніна Миколаївна розповідала, що в ті
часи не потрібно було докладати зусиль, щоб залучити читача до бібліотеки. Люди
читали самі, бібліотека лише допомагала створювати затишок та комфорт для читача. Ніна намагалась стати справжнім фахівцем і тому в 1973 році закінчила Київський
інститут культури.
Ніна Миколаївна розповідала, що пережила не один етап реформування в бібліотечній справі. Згадувала також про процес централізації. Адже в результаті чого неабияка увага зверталася комплектуванню бібліотек. Дещо обновилось бібліотечне обладнання, тобто нові книги розмістились на нових стелажах. Звісно змінився і адміністративний устрій.
Час невгамовно плинув, коли Карпушина Ніна Миколаївна наважилася в 2003 році віддати бібліотеку в інші руки.
Доля невблаганна. В 2013 році Ніни Миколаївни не стало.
7 липня 2003 року
бібліотеку прийняла Постригань Ірина Миколаївна.
Час змінив ставлення влади до бібліотечної
справи, та й дещо змінилось відношення читача до книги. Але скептицизм не може переважати в бібліотечній справі і тому Димитровська сільська бібліотека намагається
виходити з цього положення.
Бібліотека велику увагу приділяє пошуку інноваційних форм роботи.
Традиційним для бібліотеки є зв’язок із загальноосвітньою школою, дитячим садком, спільна діяльність яких здійснюється за узгодженими планами. Налагоджено співробітництво з Будинком культури, де відбуваються великі масові заходи.
Бібліотека активно співпрацює з сільською радою. Бібліотечний заклад виконує місію
інформаційного партнера та посередника між місцевою владою та громадою.
Бібліотека забезпечує прозорість дій, рішень сесій сільської ради, знайомить з
різними матеріалами щодо соціального забезпечення населення, розкладом прийому
громадян і т.ін.
Велика увага в роботі бібліотеки приділяється краєзнавству.
-Під час проведення загальносільських свят, старожилами села часто виконуються українські пісні, які передаються з покоління в покоління. Тому виникла ідея cтворення компакт-диску з записом пісень рідного краю. Даний диск зберігається в бібліотеці.
- Така історична подія, як Афганська війна, переплелася з долями наших краян.
З метою патріотичного виховання підростаючого покоління, записано компакт-диск
з свідченнями земляків-афганців про події в Афганістані 1979-1989рр.
